Інфекції сечовивідних шляхів: ознаки та як їх лікувати

Інфекція сечостатевих шляхів (ІМШ) – часта причина циститів, уретритів та інших запальних урологічних захворювань у жінок та чоловіків. Збудники інфекції – бактерії, гриби та інші мікроорганізми – потрапляють до сечовивідного тракту з кишківника або передаються від людини до людини через незахищений статевий контакт. Без належного лікування гострі інфекції сечовивідних шляхів згодом стають хронічними та загрожують ускладненнями, ось чому за перших симптомів ІМШ необхідно звертатися до лікаря.

Які бувають види інфекції сечових шляхів у чоловіків та жінок?

Інфекція сечовивідних шляхів може поширюватися на один або декілька органів сечовивідного тракту – сечівник, сечовий міхур, сечоводи, нирки.

Залежно від того, де розташоване вогнище інфекції, виділяють такі види ІМШ:

• Уретрит – запалення уретри (сечового каналу). Буває у пацієнтів обох статей, але у чоловіків розвивається частіше, через анатомічну будову уретри – у них вона значно довша, ніж у дівчат.
• Цистит – запалення сечового міхура. Ця хвороба сечовивідних шляхів частіше зустрічається у жінок: їх уретра ширша і коротша, що спрощує проникнення патологічної мікрофлори в сечовий міхур.
• Пієлонефрит – осередок запалення локалізований у сечоводах та нирках.

Відповідно до етіології, інфекції сечовивідних шляхів класифікують як бактеріальні, грибкові, паразитарні, вірусні.

В особливій групі інфекції, що передаються статевим шляхом (збудники – хламідії, гонококи, гарднерели) та ускладнення системних патологій (туберкульозне ураження сечового тракту).

Звідки береться інфекція сечовивідних шляхів

Найчастіше причиною запалення сечових шляхів є бактеріальна інфекція, у 90% винуватець – Escherichia coli (кишкова паличка). Ця бактерія потрапляє в сечовивідні шляхи з травного тракту. Рідше викликати запальну реакцію можуть інші збудники бактеріальної інфекції – стафілококи, стрептококи, ентерококи.

У поодиноких випадках, при імунодефіциті, аномаліях розвитку органів, хвороба сечовивідних шляхів є результатом діяльності вірусів та грибків (аденовірус, кандида).

Як передається інфекція, шляхи попадання збудників у сечовивідний тракт:

• Висхідний (з кишківника в уретру і вище, сечовий міхур, нирки).
• Низхідний (при туберкульозному ураженні нирок).
• З кровотоком (за наявності вогнища гнійної інфекції в інших органах) або лімфотоком (при хворобах статевої системи).

Серед факторів ризику розвитку інфекції сечових шляхів лікарі урологи називають такі:

• Недотримання правил гігієни.
• Вагітність. Високі показники прогестерону ведуть до зниження моторики (дискінезії) сечоводів та мисково-лоханкової системи. Плюс до цього, на сечоводі тисне матка, що росте. В результаті сеча застоюється, підвищується ризик розвитку бактеріальної інфекції та запалення сечовивідних шляхів у жінки.
• Практика незахищених статевих контактів
• Встановлений катетер у сечовому міхурі.
• Хронічна затримка сечі. Причини можуть бути різні: сечокам'яна хвороба, сильний стрес, новоутворення у малому тазі, травми. У чоловіків затримка сечі може розвиватися на тлі гіперплазії простати.
• Інфекційний процес в організмі (запалення статевих органів, системні захворювання).
• Порушення обмінних процесів: цукровий діабет, подагра, синдром Іценко-Кушинга.
• Шкідливі звички (алкоголізм).

Які симптоми інфекції сечовивідних шляхів у жінок та чоловіків?

Інфекція сечових шляхів проявляється різними симптомами, це залежить від багатьох факторів:

• Локалізації вогнища запалення.
• Типа збудника інфекції.
• Стадії захворювання.
• Стану імунітету хворого.
• Наявності в анамнезі супутніх патологій. Наприклад, у жінок інфекції сечовивідних шляхів часто супроводжуються аднекситами, у чоловіків – запаленням передміхурової залози.
• Віку.
• Статі.

Кожній хворобі притаманні характерні симптоми, але є набір ознак, якими можна розпізнати запалення сечовивідних шляхів у жінок і чоловіків. Загальна симптоматика ІМШ:

• Інтенсивні та часті позиви до сечовипускання.
• Відчуття неповного спустошення сечового міхура, завдяки тому, що сеча відходить невеликими порціями.
• Нетиповий колір та запах сечі, помутніння, осад чи кров в урині.
• Болі різного характеру та інтенсивності в попереку, у нижній частині живота.
• Дискомфорт при сечовипусканні: біль, різь, печіння.
• При ускладненій інфекції, поширенні її на нирки спостерігаються ознаки інтоксикації (підвищена температура тіла 38-39°C, нудота, блювання, слабкість), інтенсивний біль у попереку на стороні ураження. Такий стан вимагає термінової госпіталізації, оскільки тягне за собою серйозні ускладнення: абсцес нирки, ниркову недостатність, сепсис.

Буває, що за результатами загального аналізу в сечі виявляються бактерії, але жодних симптомів запалення сечовивідних шляхів немає. Цей стан – безсимптомна бактеріурія, вид інфекції сечових шляхів, який не завжди потребує лікування, лише у певних випадках:

• при вагітності;
• перед операцією на органах сечового тракту;
• якщо пацієнт переніс пересадку нирки.

Перші ознаки ІМШ

Першими ознаками запалення сечових шляхів є дизурія – різні порушення сечовипускання (часте, утруднене, болючість). А також – зміни зовнішнього вигляду та запаху урини, тазові болі, невеликий субфебрилітет. При появі подібних симптомів необхідно звернутися за медичною допомогою до уролога, гінеколога для діагностичних заходів та лікування. Невилікувана інфекція загрожує піднятися у верхні відділи сечового тракту та спричинити ускладнення.

Інфекція сечовивідних шляхів: як виявити та чим лікувати запалення?

До того, як почати лікувати запалення сечовивідних шляхів у жінок і чоловіків, важливо встановити збудника інфекції, виявити ускладнення. Для цього після огляду та збору анамнезу лікар призначає діагностику:

• Загальний аналіз крові та сечі.
• Біохімія крові.
• Аналіз сечі за Нечипоренком.
• Бактеріологічне дослідження сечі з антибіотикограмою.
• Тести крові на антитіла до інфекцій: гонокок, паличка Коха (туберкульоз), трихомонада, бліда трепонема (збудник сифілісу).
• УЗД органів сечовивідної системи: для перевірки її функціональності та виявлення ускладнень.
• МРТ, КТ, цистоскопія, урографія – додаткові види досліджень, що призначаються за необхідності, у складних випадках.

Лікування інфекції сечовивідних шляхів у жінок та чоловіків принципово не відрізняється. Гостре запалення зазвичай успішно лікується, якщо звернутися за медичною допомогою вчасно. Хронічні інфекції сечовивідних шляхів потребують лікування на етапі загострення.

Терапія ІМШ зазвичай включає:

• Прийом антибіотиків, противірусних, антигрибкових засобів для нейтралізації збудника.
• Протизапальні препарати (таблетки, уколи) – для зняття запалення та болю.
• Вітаміни. Вітамін С – підвищує опірність організму інфекції, сприяє виведенню токсинів (знижує інтоксикацію), підвищує бактерицидність сечі. Вітамін А – сприяє стабілізації метаболізму в уражених клітинах епітелію сечового тракту.
• Дієтичне харчування: виключити гостре, жирне, пряне, маринади та інші продукти, що подразнюють слизову оболонку органів сечовидільного тракту.
• Питне лікування (мінеральні води).
• Фізіопроцедури (ударно-хвильова терапія, лазер, магніт), бальнеолікування (лікувальні ванни).

Хірургічне лікування показано у тяжких випадках:

• Гнійне запалення (абсцес) нирки або її жирової капсули (паранефральної клітковини).
• Якщо причиною інфекції є сечокам'яна хвороба, порушення анатомічної структури органів.

Профілактика інфекцій сечового тракту

Зменшити ризики запалення сечовивідних шляхів допоможе дотримання профілактики, особливо ретельне у разі хронічних інфекцій у періоди ремісії. В профілактичних цілях лікарі радять:

• Дієтичний раціон, що виключає гострі, солоні, жирні продукти.
• Дотримуватися питного режиму. Потрібно пити до 8 склянок чистої води протягом дня. Цього буде достатньо, щоб 4-6 разів відвідувати туалет.
• Не терпіти позиви до сечовипускання: за потреби регулярно ходіть в туалет. Сечовий міхур не повинен бути довго переповненим, оскільки застійні явища можуть спровокувати інфекцію.
• Не допускати запорів. При затримці випорожнення кишківник тисне на сечовий міхур, порушується кровообіг в органах малого тазу. Результатом є дисфункція сечовидільної системи та розвиток запалень.
• Дотримуватися гігієни. Область статевих органів необхідно підмивати щодня, уникаючи агресивних засобів гігієни (гелі, мило з ароматом, вагінальні дезодоранти), особливо при схильності до алергії. Не варто сильно терти і травмувати шкіру в інтимній ділянці, щоб уникнути інфікування.
• Дівчатам після сечовипускання рекомендується витиратись у напрямку спереду назад.
• При надмірній сухості піхви під час сексу краще скористатися гіпоалергенними засобами для зволоження (лубрикантами). Це дозволить уникнути подразнення слизової та шкіри статевих органів та сечівника. Жінкам після менопаузи може бути рекомендовано вагінальні препарати естрогену – необхідно проконсультуватися з гінекологом.
• Носити нижню білизну з натуральних тканин, одяг – не дуже тісного крою.
• Людям із цукровим діабетом в анамнезі необхідно контролювати показники цукру в крові.
• Стежити за загальним станом здоров'я, за наявності осередків інфекції в організмі (тонзиліт, карієс) – проходити курс лікування.
• Не зловживати спиртними напоями. Токсичні речовини, що утворюються при розщепленні етанолу ферментами печінки, осідають у нирках, що призводить до їх дисфункції. Підвищене навантаження на сечовивідні органи веде до зневоднення організму, урина згущується, що провокує каменеутворення та запальні процеси.